Цілеспрямована діяльність вчителів початкових класів на формування громадянської свідомості учнів

Виступ на педраду

підготували члени ШПК

вчителів початкових класів

Із проголошенням самостійності і незалежності Україна стала на шлях переходу до громадянського суспільства, кожен член якого має право одержати вільний розвиток особистості.

Без людини з розвинутою  громадянською свідомістю жодна країна не може розвиватись. І саме школі випадає відповідальна місія підготувати до життя громадянина демократичної держави.

З огляду на це дуже важливим і актуальним є проблема «Цілеспрямована діяльність педагогічного колективу з проблеми формування у  школярів громадянської свідомості»

Для формування громадянської свідомості у школярів потрібен системний комплексний підхід, що передбачає дотримання певних принципів, які використовують вчителі та вихователі ГПД у навчальній та виховній роботі.

Мета нашої роботи – сформувати свідомого громадянина, патріота, людину з притаманними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Формування громадянської свідомості учнів значною мірою залежить від тих технологій, які використовують  педагоги, щоб основою навчально- виховного процесу були інноваційні, мультимедійні технології, зорієнтовані на діяльнісний компонент, особисту творчість школярів.

На уроках та класних годинах вчителі та вихователі застосовують методи «Мікрофон», «Займи позицію», «Робота в парах», «Робота в групах», «Коло ідей», «Навчаючись учусь», рольову гру, проблемні запитання та ситуації, при обговоренні яких і висловлюються власна позиція, розвиваються навички аналізу, логічного та критичного мислення.

Громадянська свідомість формується як під час навчального, так і під час виховного процесу, які є нерозривно взаємопов’язані між собою. Викладаючи такий предмет як «Я у світі», виховуємо  почуття патріотизму, національну і громадянську свідомість на кожному уроці.

Любити батьківщину – це любити святині свого народу, його надбання,  його культуру, мову, злитися з долею народу, творити її.

Є такий вислів: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього», тому виховуючи своїх дітей, намагаємось сформувати в них активну життєву позицію та патріотизм: виховні години «Вона на світі одна-єдина, ненька Україна…», « Державний прапор України – святиня нашого народу».

Неабияке значення для формування  громадянської свідомості є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну. Неодноразово проводилися зустрічі, бесіди, класні години із ветеранами Великої Вітчизняної війни, на яких діти могли послухати цікаві розповіді від учасників і очевидців подій, задати їм питання. На мою думку, саме під час таких зустрічей, діалогу і формується свідома громадянська позиція учнів.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про героїв рідного краю.

На уроках читання , «Я у світі» учні початкової школи відвідують місцевий краєзнавчий музей де діти знайомляться з історією рідного селища, життям героїв  Великої Вітчизняної війни. Так, на прикладі особистого життя і подвигів наших  земляків    Киричка формуються такі риси характеру, як мужність, сміливість, порядність, патріотизм.

При вивченні природи рідного краю формуємо національну свідомість, належність до рідної землі, народу, навичок національної терпимості. Знайомимо учнів із звичаями та традиціями українського народу, привчаємо шанувати, продовжувати сімейні традиції та традиції українського народу.

На уроках  «Основи здоров'я» велика увага приділяється формуванню у дітей принципу «В здоровому тілі здоровий дух»: « Здорові зуби - здоров’ю любі», «СНІД – міфи та реальність», сприянню утвердження серед учнів здорового способу життя, виробленню в них негативного ставлення до шкідливих звичок.

Дуже важливим для формування громадянської свідомості є сприяння розвитку органів самоврядування класу, учні безпосередньо в школі мають змогу отримати практичні навички самоврядування.

Шляхи підвищення ефективності креативної діяльності учнів на уроках математики та читання (з досвіду роботи)

Вивчення математики в початковій школі має забезпечити оволодіння учнями математичних знань та умінь, повний розвиток дітей. Необхідний для подальшого вивчення предмета. Багато питань початкового курсу математики мають бути засвоєні на такому рівні, щоб можна було їх застосувати у повсякденному житті.

Важлива роль математики у розвитку пізнавальних здібностей молодших школярів – пам’яті, уявлення, мислення, мови. Ця освітня галузь створює реальні передумови для розвитку різних типів мислення: конкретно - образного, абстрактного, просторово - схематичного, функціонального, ініціативного та творчого. Учні вчаться точно, коротко, виразно й правильно висловлювати свої думки.

Пріоритетом моєї педагогічної діяльності є учень як особистість, а тому головне у моїй роботі – пошук тих форм навчання, які б сприяли розвитку і становленню дитини,вихованню культури спілкування.

У своїй педагогічній практиці впроваджую ідеї В.О.Сухомлинського, О.Я.Савченко, Ш О. Амонашвілі, учителів-новаторів С.П. Логачевської, С.П. Дашевської.

Найголовніше у моїй роботі – повага до дитини, пробудження у неї інтересу до навчання, впровадження різних його форм. Найперше вивчаю рівень підготовленості дитини до школи, потенційні можливості та індивідуально - психологічні особливості. Навчальний процес будую з урахуванням специфічних особливостей учнів, зокрема тих якостей, які пов’язані із засвоєнням навчального матеріалу.

Групи учнів не постійні, їх кількісний і якісний склад змінюю, зважаючи на рівень знань дітей, предмет, зміст теми та індивідуально-психологічні особливості. Слабкого учня залучаю до співпраці з сильним, непосидючих і рухливих – із спокійними і уважними, а самовпевнених – зі скромними і стриманими.

Поєднуючи різні форми навчання (колективно-фронтальну, диференційовано-групову, парну, індивідуальну), навчаю дітей працювати в колективі, співпрацювати, співпереживати, надавати товариську допомогу, зацікавленість у кращих знаннях кожного, оцінювати свої можливості і результати праці. Діти вчаться бачити успіхи і недоліки, помилки свої і своїх однокласників. Фронтальну роботу зорієнтовую не на середнього учня, а на те спільне, що властиве всім вихованцям. На уроках математики часто використовую кооперативно-групову форму роботи. У групі кожен виконує частину загального завдання, бере участь у розподілі праці та підготовці відповіді.

За таких умов діти повніше відчувають відповідальність, виявляють активність. Співпрацюючи в групі, вони прагнуть виконати завдання швидше, за потреби – допомагають товаришеві, вчаться слухати і чути, спостерігати і бачити, висловлювати свою думку, повагу чи осуд до інших, не принижуючи себе і своїх однокласників, поважаючи навколишніх. Діти люблять бути в ролі вчителя. Організація роботи, коли учень стає ведучим, керівником колективу має виховний характер. Дехто виявляє себе культурним і людяним, дехто неуважним і грубим.

На різних етапах засвоєння програмового матеріалу проводжу диспути «Клубу знавців: Що? Де? Коли?» (підсумкові уроки з математики), урок –гру «Місточками у світ математики». Учні місточками переходять на острів усної лічби, острів каліграфії, острів віднімання трицифрових чисел, острів самостійності, країну задач, царство іксів. При проведенні уроку –диспуту столи зіставляються по 2 і накриваються скатертинами. Таким чином, клас поділяється на окремі групи по 5-6 чоловік у команді (залежно від кількості дітей у класі). Кожна команда має на своєму ігровому столі повітряну кульку (синю, зелену, червону, жовту) і відповідно називається зелений стіл, червоний, синій. На столі вчителя знаходиться рулетка, стрілка якої буде вказувати на конверт із завданням для кожної команди. Обирається ведучий і 2 члени журі. За правильну відповідь стіл нагороджується відповідною фішкою. Таким чином, заздалегідь підготувавши конверти із завданням, стаю спостерігачем на уроці і суддею в конфліктних питаннях. Завдання в конвертах: «Острів скарбів» (приклади), «Королівство задач» (задачі), «Таємничий містер ікс» (рівняння), «Богиня справедливості Феміда» (нерівності), «Побудуємо дім» (геометричний матеріал), «Конкурс капітанів» (для капітанів команд), «Бліцтурнір» (цікавинки з логічним навантаженням), «Музична пауза».

Учні свідоміше сприймають і на довше запам’ятовують матеріал, який засвоюють у процесі активної пізнавальної діяльності. Щоб діти думали на уроках математики, протягом уроку кілька разів переключаю увагу школярів з одного виду діяльності на інший, оптимально насичую цікавими фактами з реального життя. Надаю учням більше можливості самостійно висловлювати свої думки, що сприяє розвитку загального і математичного розвитку мовлення.

Уроки починаю словами, які організовують і пропонують певний стиль роботи:

Міркуємо – швидко,

Відповідаємо - точно!

Лічимо - правильно,

Пишемо-гарно.

Ігрові моменти на уроці дають змогу зацікавити учнів, то й часто у 1-2 класах проводжу урок-гру. Заняття – ігри емоційні,забезпечують розумову активність кожного. Для навчального процесу залучаю улюблених казкових героїв: Буратіно, Зайця, Незнайка, Червону Шапочку та інших.

Під час вироблення навичок лічби даю дітям завдання у такій ігровій формі:

1. Допоможіть Незнайкові – розставляю на набірному полотні картки із зображенням різних предметів і пропоную полічити окремо (тварин, овочі, фрукти).

2. Допоможіть Буратіно – На дошці зображено геометричні фігури. Полічити окремо трикутники, квадрати, круги, чотирикутники . Скільки всього фігур?

3. Показую учням цифри, а діти відплескують у долоні стільки ж разів.

Граючись, малята легко засвоюють математичні поняття. Своєрідним відпочинком для них на уроках є розв’язування віршованих задач.

Умови успішного виховання дітей у родині

Виховання у сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Духовний вплив батьківського дому на формування особистості дитини здійснюється завдяки щирій материнській ласці, небагатословній любові батька, домашньому теплу, затишку, захисту, сімейній злагоді.

Особливу роль у родинному вихованні відіграє загальний психологічний мікроклімат. Щоб виховання у родині було успішне, необхідно дотримуватись певних умов.

1. Приймати дитину такою, яка вона є. Природа створює дитину, перемішуючи у ній гени не тільки батьків, а й далеких предків.

2.       Не приймати рішення поодинці, а при спільній домовленості обох батьків.

3.       Власна поведінка батьків-головний фактор у вихованні дітей. Особистий приклад-найкращий спосіб пояснення.

4.       Не треба боятися з ласкою ставитися до дитини. Якщо дитина не відчуває належної ласки, вона нервує, грубить, не знаходить собі місця. Ласка сприяє контакту та продуктивному спілкуванню.

5.       Не допускати надмірності в подарунках дітям. Це привчає їх до утриманських настроїв і стосовно суспільства. А суспільство не робить подарунків, їх треба заробити.

6.       Не карати з примхи. Безперервно втручатися у життя дитини небезпечно, бо вона не відрізнятиме дріб’язкове і серйозне.

7.       Не можна тривалий час тримати дитину в стані образи. Золоте правило: за конфліктом повинна іти радість.

8.       Не боятися конфліктувати з дітьми. У спорі народжується істина.

9.       Тримайте двері вашого дому відкритими для друзів дитини.

10.   Діти спроможні радіти й одержувати задоволення від виконаної ними роботи. Використовуйте цю здібність.

11. Дотримуватися основного закону сім’ї: усі турбуються про кожного члена і кожен член турбується про сім’ю. Дитина має бути членом сім’ї, а не її центром, бо виросте егоїст із завищеною самооцінкою, котрий не турбуватиметься про своїх батьків.

ПАРОСТКИ ЇЇ ДОЛІ... (нарис про вчителя Скрипник Т.В.)

Людська доля - то дорогоцінна частинка великого бурхливого світу. І кожна має знайти свій шлях, що покладе на неї свої власні обов¢язки на цій землі. А от вже впасти під їх тягарем чи випромінювати світло, що зігріватиме оточуючий світ, людина має вирішувати сама.

            Вчительська доля... Вона особлива. В ній немає місця лицемірству, осуду, фальші. В народі кажуть, що на того, хто став вчителем, ще при народженні впала Божа іскра. А може так воно і було? Народилася  Тетяна Володимирівна Скрипник у звичайному селі Межова, що на Дніпропетровщині. Так і залишилася в ньому, щоб прожити тут своє життя. Здавалося, нічого незвичайного доля їй не обіцяла. Просто чесно працює та впродовж 33 років зігріває душі своїх вихованців. А ще - ніжно називає їх паростками. Щоранку стоїть вона на порозі школи, спостерігаючи, як злітаються її діти. Ще мить – і вони вже всі разом тримаються за руки і, перекрикуючи один одного, розповідають вчительці про свої радощі, лунає дзвінок, і в класі настає тиша. Та це триває недовго. Це - затишшя  впродовж декількох секунд перед великою працею, під час якої вчитель і учні поринуть в таїну світу, досліджуватимуть його, дивуватимуться, вчитимуться зв¢язному мовленню, складатимуть власні шедеври і народжуватимуться в їх голівках мрії про дивовижні відкриття.

            Однакових дітей не буває, всі вони такі різні. І сім¢ї різні. Тож багато зусиль треба прикласти, щоб зберегти їхню індивідуальність, і в той же час закласти  в  душі найкращі почуття, що супроводжуватимуть їх протягом всього життя, не даватимуть збитися з дороги чи схибити.

            Неповторність Тетяни Володимирівни в тому, що вона має таку талановиту натуру, яка навіть в сьогоднішньому шаленному часі залишається зразком витримки, самодисципліни і самовладнання. Що б не трапилося, вона завжди відшукує в кожній дитині хоча б один-єдиний паросток доброти, який потім вирощує, вивчає і доводить до розуму.

            В житті, як і в роботі, Тетяна Володимирівна людина жвава, цікаво розповідає. Любить звертатися до попередніх витоків педагогіки, що на її думку, впливає на дітей краще, аніж пафосна бесіда чи надоїдливі повчання.

Діти говорять, що з нею легко. Можливо, тому, що вона не оберігає своїх вихованців від труднощів, як кажуть, не “квочкує” над ними. На уроках, на перервах вчителька ніколи не буває на відстані від них. Знаходить шляхи, як дитині подолати сумніви, зневіру в своїх силах, а іноді й відчай. Її учні тримаються впевнено, вони відкриті і щирі. “Це мої паростки майбутніх талантів”, - посміхається Тетяна Володимирівна, пестячи дитячу голівку юного обдарування. Особливо такого, що не може не турбувати, не потребувати здатності вчителя взяти участь у його долі. І хоч  як  багато умінь, знань, духовності не прийшлося б вкласти в дитину, її щедрість і доброта тримають дітей на плаву.

            А скільки цікавих і кумедних випадків трапляються  під час подорожей у природу! Це ж треба так уміти викликати неабияку зацікавленість у дітей, до, здавалось би, звичайного дерева, гілочки, травинки! А як здорово  зануритися в світ природи, і десь на галявині присісти, спостерігати, як високо  в небі тріпочуть крони дерев, викукує зозуля і слухати захоплюючу розповідь вчительки про випадки із життя людей чи тварин. “Світ під твоїми ногами” – улюблене заняття дітей разом з Тетяною Володимирівною. Вони полюбляють розглядати в траві чи на стежині або на корі дерева  найменших мешканців планети: комах, мурашок. А підійти до весняної квітучої яблуні, вдихнути на повні груди аромат квіточок, побачити на них джмеля або бджілку і заверещати від захоплення! Та це ж просто пік радості. І забуває або хоча б відволікається дитина від своїх сумних дитячих дум.

            Методистами школи багато вивчено і написано про форми  та методи навчальної діяльності вчительки. Якось останнім часом ми більше говоримо про натхнення працювати, на жаль, забуваючи про якості душі вчителя. Для Тетяни Володимирівни робочий день – це сплетіння життєдайних сил. Їй ніколи не бракує часу. Мабуть тому, що вміє правильно розподілити свій час, вміє підкорити швидкоплинність життя, яке прагне гнати нас в шию, водночас іноді залишаючи на місці. Вона просто живе поруч із дітьми, долаючи разом із ними буденну  марноту, допомагаючи їм виживати в цьому несамовитому світі.

Як людина з великим педагогічним досвідом, Тетяна Володимирівна розуміє, що виховує дитину для сьогодення, бо якщо вона посяде гідне місце  у житті зараз, то і в майбутньому буте почуватися впевнено.

Учителька згадує колишніх учнів пишаючись, проникливо, стиха, а в голосі – стільки любові! Цю любов відчувають і її  другокласники, бо вона проявляється у всьому – у вчинках, у спілкуванні.

Її діти переконані в тому, що їхня думка дуже важлива. Тому вони досить ініціативні, активні. А запас енергії – протягом всього дня!

Писати про ніжні струни роботи вчителя важко. Це треба побачити і відчути. Вже давно закінчився робочий день, та схилена над зошитами голівонька все ще видніється в освітленому вікні. Час від часу заходить хтось із батьків. І тоді разом з вчителькою, її мудрістю і майстерністю, роздумами безсонних ночей народжуються розумні і талановиті шляхи великого дійства – формування нової людини.

Поняття “безвихідність” для Тетяни Володимирівни  не існує. Любить повторювати, що безвихідь обирають ті, кому лінь знайти свою дорогу самостійно, тому вони залюбки перекладають це на плечі інших, а там вже хай як буде.

Вона не працює задля слави. Вона працює заради успіху надій, що покладає на дітей. Їй не приходилось падати з висоти, бо вона ніколи на неї не злітала, сліпо наступаючи на живе і болюче. “Я вирощую паростки, які колись виростуть і кожен із них перетвориться на чудове творіння природи,”- говорить вона. І в її словах – сутність її буття на цій землі.

Тетяна Володимирівна навчає дітей тому, чим добре володіє сама. Ще студенткою Бердянського педагогічного інституту вона добре засвоїла істину: проблеми зникають тільки тоді, коли над цим добре попрацюєш. “Все в житті треба заробити і заслужити, -  навчає своїх дітей, - бо те, що легко дається, дуже швидко обезцінюється.” Учні люблять ділитися з Тетяною Володимирівною всім, що в них наболіло. Вона ніколи не намагається влізти дитині в душу. Вважає, що це негарно, якими б благородними мотивами ти, вчителю, не керувався. Краще вселити в юну душу непохитну віру в себе, і ніколи не зрадити. Подобається їй чи ні те, що хвилює учня, Тетяна Володимирівна ніколи не докоряє за помилки і прорахунки.

Реагує так, щоб показати свою зацікавленість в успіхах дитини і в віру в її здатність справитись з труднощами. Як виявляється, це – найкращий стимул.

І тільки після цього проектує послідуючу свою діяльність, як створити в дитині відчуття просування вперед. Разом проходить переживання успіхів у спільній справі, ( а заради цього ретельно і правильно підбирає завдання, які учень може виконати і отримати заслужену похвалу).

Педагогічний успіх Тетяни Володимирівни ще і в тому, що, готуючись до уроків, годин спілкування вона завжди аналізує якість матеріалу, який пропонуватиме дітям. З одного боку, прагне оприділитися з обсягом, раціональністю підбору, а з іншого – продумує які емоції пробудить те чи інше завдання. Ось воно! Головне. Тетяна Володимирівна викликає в дитині захоплення, радість, відчуття необхідності поміркувати, поставити себе на місце героя, і від його імені пояснити сутність вчинку.

Діти Тетяни Володимирівни користуються правом не тільки мати свою думку, а й відстоювати її. Здавалося б, ну що там за життєвий досвід у другокласника? Та, виявляється, що навіть семирічні діти багато чого знають про життя, а декому вже довелося відчути його колючки і наплакатися. Сум в дитячих очах – це одна з найважчих речей у світі. Це як паросток, що тільки почав набиратися сил, та раптом зів¢яв від спеки чи морозу. Тут одного доброзичливого ставлення замало – потрібна ціля низка засобів виховного впливу та педагогічної підтримки.

Так за кілька років у Тетяни Володимирівни склалася своя система роботи, яка основана на використанні позитивних емоцій для корекції поведінки та чуттєвого стану дитини, яку вона назвала просто: “Світ щасливого дитинства”. Чого тільки в ній немає! І рекомендації по організації бесід з дітьми, що мають вразливу психіку чи неадекватну поведінку; як заохочувати, створювати ”ситуацію успіху” для дітей, що мають певні труднощі у використанні навичок організації навчальної праці; пам¢ятки про те, як розвивати розуміння між вчителем і дітьми...

Все, чого вдається досягнути Тетяні Володимирівні – це результат великої постійної роботи над собою, вміння удосконалювати не тільки свої професійні, а й фізичні та естетичні навички. Заняття спортом, активна участь у змаганнях за честь школи в збірній команді, художній самодіяльності... А ще – радість, коли приходить благодатна мить, щоб відкласти всі справи і зачитатися хорошою книгою. Вона завжди в курсі того, що нового вийшло в літературі, мистецтві, культурі України.

Школа і батьки завжди хочуть бачити свою дитину в майбутньому якщо не геніальною, то вже точно здоровою, спроможною реалізувати себе в житті. “На жаль, - говорить Тетяна Володимирівна, - в оточуючому нас світі, сповненому різних серйозних зовнішніх і внутрішніх уражень, вирішити цю проблему найбільш ефективно важко. Але можна зробити багато чого, що дійсно принесе користь. Та вже за роки життя і роботи знаю, що людина тільки тоді зацікавлюється чимось серйозним, коли зіткнеться напряму з його перевагами. Це означає, що дитина має потрапити в такі умови, які переконають її, що бути здоровою – це сильно, це красиво.”

І вчителька створює такі умови через порівняння, які приводять до висновку про переваги здорового способу життя. Наприклад, дівчатка завжди захоплюються жіночою вродою. Тож, Тетяна Володимирівна переконує їх, що вигляд здорового обличчя, тіла значно відрізняється від хворого через шкідливі звички, неправильне харчування та інші причини. А далі знайомить з фітокосметикою для дівчаток, дає поради: як доглядати за волоссям, як слідувати правилам особистої гігієни, в яку погоду як вдягатися, переконує чому треба частіше посміхатися та розповідає як харчуватися. Її діти завжди акуратно вдягнені, самі чистенькі і привітно посміхаються, коли вітаються не тільки зі старшими, а й один з одним.

Тетяна Володимирівна мріє про те, щоб у класах було багато дітей, а в школі – класів. І щоб всі були здорові, щасливі і пізнали всі таємниці навколишнього світу.

Вона дуже любить ранню весну. Ось тільки сніг із землі – витикаються перші паростки. Вони ще слабенькі. І потрібна неабияка праця, натхнення, творча здібність, щоб вони дотяглися до сонця.

І тоді, можливо, хтось із них напише про те, як не шкодувала ні часу, ні сил їхня перша вчителька Тетяна Володимирівна Скрипник, як вони разом долали труднощі і перешкоди, вирішували непрості дитячі проблеми, і як завдяки цьому досягли гідного місця в житті. Можливо...

Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках математики

Суть роботи над даною темою заключається в розумовому розвитку учнів початкових класів, що сприяє допомозі у вивченні різних предметів, особливо математичного циклу в середніх та старших класах загальноосвітньої школи.

      Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній кругозір, з другого - у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учнів, завдяки яким вони можуть самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи свої потреби у пізнанні. Головною умовою при цьому є розуміння дитячого змісту і значення виучуваного.

            В своїй роботі прагну реалізовувати різні методи навчання.

Загальні:                            

                                         монологічний

                 демонстративний

                 діалогічний

                 пошуковий

                 алгоритмічний

Викладання матеріалу:

                                    інформативно-повідомлюючий

                                                  пояснювальний

                                                  інструктивний

        Дотримуюсь принципів навчання: доступність, наочність, самостійність і активність, врахування індивідуальних особливостей учнів та інші.

           Над своєю темою працюю п’ять років, матеріал використовую в усіх класах, починаючи з першого. Роботу над розвитком пізнавальної активності учнів починаю з простих інтерактивних вправ, методів і прийомів – робота в парах, малих групах, поступово переходячи до більш складних. Постійно учням ставлю питання “Чому?”, “Як ти гадаєш?”, прохаю висловити власну думку, пояснити свою точку зору при розгляді того чи іншого питання (відповідь починаємо словами: я вважаю, що...; я думаю, що...).

У школярів молодшого віку переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно-образне мислення, практичне ставлення до розв’язування завдань. Зважаючи на все це, систематично застосовую елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами самостійної роботи.

В процесі роботи прагну створювати комфортні умови навчання, такі, щоб кожен учень відчував свою успішність, інтелектуальну спроможність, міг реалізувати свою розумову активність.

Педагогічна цінність роботи над проблемою полягає у:

-          спиянні оволодінню дітьми вміннями порівнювати, узагальнювати, комбінувати, тобто удосконалювати загально-навчальні вміння і навички;

-          створенні передумов для організації й активної пізнавальної діяльності, розвитку мислення умінь, висловлювати оцінні моральні судження.

-          створенні більш спиятливих умов для загального розвитку учнів у    сучасній школі.

Зі своєї практики і результатів роботи над проблемою я зрозуміла, що та дитина, яка грунтовго сформувала певні обчислювальні навички, із задоволенням береться до виконання складніших завдань, такій дитині цікаво на уроці математики. Людина, яна математично “підкована”, має більш високий рівень розвитку пізнававальної активності, впевнено почуває себе у сучасному житті.